Національний банк (1964 р.) – значний твір архітектора Вільо Ревеля. Він із великим мистецтвом вбудував у тісну ділянку величезну будівлю, зв’язавши ескалатором банківський вестибюль із вулицею. Горизонтальні стрічки скління та стін, що стали пізніше настирливо традиційними, тут були застосовані (слід за архітектором Лалто) з достатньою гостротою. Цей композиційний прийом повторений в архітектурі комерційної будівлі, збудованої на північній стороні площі, поряд із церквою. Нова споруда зведена у 1959 році за проектом архітекторів Матті Хакала та Аарне Нуортіла.
Таким чином, малоповерхове на початок нашого століття оточення площі майже повністю оновилося, переважно у 1950—1960-х роках. Незважаючи на стихійний шлях забудови, вдале співвідношення висот більшості будівель, їх людський масштаб і планувальна композиція з гирлами вулиць по кутах, що ясно відчувається, сприяють тому, що площа є цікавим урбаністичним ансамблем.
Особливо гостро сприймається панорама площі в першу половину дня, коли гладкий плац заповнюється безліччю легких, яскравих торгових павільйонів і строкатим натовпом продавців та покупців. Тоді стилістичні протиріччя в архітектурному оточенні приховуються, і площа здається єдиним живим організмом. Цій єдності сприяють тактовно вкомпоновані в архітектуру фасадів рекламні написи, що яскраво світяться вечорами. З площі беруть початок багато маршрутів внутрішньоміських автобусних ліній.
У центрі міста об’єми та фасади багатоповерхових житлових будинків відрізняються художньою вишуканістю, що досягається за рахунок добре знайдених пропорцій, пластики лоджій та балконів, а головне – зі смаком підібраного фарбування.
